Св. Кукша Одеський

Опис

Святий Кукша Одеський

Житіє

Святий Кукша народився 1875 року у Миколаївській губернії у сім’ї благочестивих християн Кирила та Харитини.

У хрещенні його нарекли Косьмою. Ще з ранніх літ він полюбив молитву, а також мав дар співчуття, особливо до хворих та нужденних. 

Двоюрідний брат Кукші був одержимий нечистим духом, тож він відвів його до старця, який виганяв нечисту силу з людей. Після молитви брат зцілився, а монах передбачив юному Косьмі, що за його добру справу він буде гонимий упродовж всього життя. Це пророцтво здійснилось у повній мірі.

У 1895 році юнак відвідав Святу Землю та Святу Гору Афон, де вразився висотою та красою чернечого життя й забажав стати його сповідником. Далі він отримав благословіння батьків на монашество: матір благословила іконою Казанської Пресвятої Богородиці, яку Кукша беріг усе життя і яку поклали у його труну.

1896 року святий прийшов на Афонську гору і приєднався до  монастиря Святого Пантелеймона, де виконував послух просфорника.

Наступного року його матір здійснювала паломництво на Святу Землю та запросила сина відвідати святині Єрусалиму зі згоди ігумена. Під час цього паломництва стались дві пророчі події. Біля Силоамської купелі святого Кукшу штовхнули у воду, де зазвичай окуналися жінки, які хотіли мати дітей. Паломники почали насміхатись над юнаком, ніби у нього буде багато дітей, але в майбутньому так і сталося, бо святий Кукша мав дуже багато духовних чад. Також у храмі Воскресіння Господнього всі хотіли помазатись із лампади, але не могли дотягнутись. Тоді Ангел Господній перекинув світильник над головою Кукші, миро витекло на юнака і люди почали помазуватись від нього. Так сталось, що усі, хто хотів зцілитись, приходили до нього і, ніби від лампади, насичувались благодатним миром його повчань та проповідей. 

Півтора роки святий Кукша ніс послух при гробі Господньому, а потім повернувся до монастиря на Афоні, де мав послух в архондарику (монастирській гостинниці) упродовж 11 років. 

1904 року він приймає чернецтво з іменем Ксенофонт. 

У 1912-1913 роках на Афоні почалась «ім’ябожницька» смута і  Ксенофонт переїжджає до Києво-Печерської Лаври.

Під час першої світової війни він звершував послух медбрата у потязі, що курсував між Києвом та Львовом. Тут святий розкрив дар співчуття до страждаючих та нужденних. 

Повернувшись до Лаври, під час послуху у Дальніх Печерах у душі юнака зародилося бажання прийняти схиму, але йому відмовили через юний вік. Проте 1931 року Ксенофонт смертельно захворів, тому його постригли у велику схиму з імʼям на честь священномученика Кукші, мощі якого спочивають у Ближніх Печерах Лаври. Але невдовзі святий одужав.

3 квітня 1934 року його висвятили у сан ієродиякона, а через місяць в ієромонаха. Після закриття Лаври радянською владою святого Кукшу засудили на 10 років заслання.

У 1947 році він повертається до Києво-Печерської Лаври, де до старця почав сходитися народ. Радянська влада перевела його у 1951 році до Почаївської Лаври, проте це нічого не змінило – і там до нього приходять тисячі вірян. У квітні 1958 його переводять у Хрещатицький Іоанно-Богословський монастир (Чернівецька єпархія). Але й сюди люди приїжджали до старця як до джерела життєдайної води. У 1960 році його вкотре переводять до Свято-Успенського монастиря Одеси, куди до нього знову потягнулись люди, незважаючи на всі заборони радянської влади.

У грудні 1964 року старець віддав свою душу в руки Господні.

Іконографія

Святого преподобного Кукшу зображають у вигляді сивого старця з округлою бородою. Одягнений він у чернечі ризи – підрясник, мантію та схиму. Права рука його складена в ім’яславному благословляючому жесті, а у лівій руці він тримає розгорнутий сувій із написом слів послання апостола Павла до Галатів, яке читають на Літургії у день пам’яті преподобних. Саме ці слова наслідував і виконував святий Кукша упродовж усього земного життя.

Покровительство

Святого Кукшу Одеського знають як помічника у подоланні життєвих перепон для кожного, хто звернеться до нього з чистою вірою.

Дата пошанування

29 вересня

Тропар

От ю́ности ми́р суему́дренный и лука́вый оста́вил еси́,/ Боже́ственною свы́ше просвети́вся благода́тию, преподо́бне,/ мно́гим терпе́нием во вре́менней жи́зни по́двиг соверши́л еси́,/ те́мже источа́еши чуде́с благода́ть все́м с ве́рою приходя́щим к ра́це моще́й твои́х,// Ку́кшо, преблаже́нне о́тче на́ш.