Опис

Святитель Іоанн Шанхайський

Іоанн Босий

Марсель, вулиця Ла-Канбьер, яка виходить на площу Біржі, 9 жовтня, час приблизно  чотири години вечора. До багатолюдної площі під’їжджає таксі і звідти виходить літній священик. Вигляд у нього досить дивний: скуйовджене волосся, маленький зріст, згорблена постать, сам худий, в окулярах, видно,що страждає косоокістю. Картину довершували ноги у сандалях, не зважаючи на прохолодну осінню погоду.

– Хто це? – здивовано запитує маленька дівчинка маму.
– Це Іван Босий, – відповідає мати, – російський священик. Кажуть, він святий.

В цей час святитель бере мітлу і починає підмітати місце на площі, кладе на асфальт килимок з єпископськими орлецями, ставить столик і застилає його білою скатертиною. Потім кладе на столик напрестольний хрест, ікону Спасителя і Євангеліє, запалює кадильницю і починає служити панахиду французькою мовою по королю Олександру. Чому тут? Саме на цьому місці 9 жовтня 1934 року в 16-20 був убитий останній король Югославії Олександр І Карагеоргієвич, який допомагав біженцям із Росії, внаслідок революції 1917 року.
Неймовірна картина постала очам перехожих в самому центрі галасливого і багатолюдно Марселя. Але владиці Іоанну ніхто не заважає, все ніби-то розуміють, що відбувається священна дія і робить ії не пересічна людина, а “сповнений Духа Святого”.

Цей випадок добре характеризує святого. Архієпископ Іоанн Шанхайський вів аскетичний спосіб життя. З того дня, як він був пострижений у чернецтво, він ніколи не спав у ліжку, тільки сидячи в кріслі, їв один раз на день, а під час посту їжу йому заміняла просфора, служив кожен день і був сповнений любові до людей.

Початок. Біженці із Шанхая

У Харкові пройшли дитинство і юність святого. Після революції 1917 року майбутній єпископ прибув у Белград (Югославія), де закінчив богословський факультет і розпочав своє служіння. У 1930-х роках направлений в Шанхай єпископом. Організував там дитячий будинок і будинок престарілих. Часто підбирав дітей-сиріт з вулиці, а одну дівчинку викупив за пляшку горілки.

Коли китайські комуністи захопили владу, святитель зібрав свою паству (близько 5 тис. осіб) і перебрався на острів Тубабао (Філіппіни). Все місцеве населення в той час залишило свої будинки, так як наближався сезон тайфунів. Але, за молитвами святого Іоанна, всі урагани оминали острів. Один підійшов надто близька, але в самий останній момент змінив свій напрямок. Коли останні біженці покинули Тубабао, обрушився сильний тайфун і повністю зруйнував залишки російського табору.

Служіння на Заході та кончина

Надалі святитель був призначений архієпископом Західно-Європейським. Проживав він в той час в Мьодоні при храмі Воскресіння Христового. При ньому в єпархії було відновлено шанування західних святих, силами святого був споруджений храм на честь Іова Багатостраждального в Брюсселі.

Останні роки свого життя святий Іоанн служив в США, де очолював Сан-Франциську єпархію.

Помер 2 липня 1966 року під час свого відвідування Свято-Миколаївського приходу в Сіетлі. Знайшли святого в молитовній позі перед Курсько-Корінної чудотворною іконою.

Шість днів тіло владика Івана пролежав у труні, але при цьому ніякого неприємного запаху не мало. Люди, що знаходились на похованні, свідчили, що рука покійного залишалася м’якою.

Останки святителя Іоанна Шанхайського (Максимовича) не зазнали тління. А в 1994 році він був канонізований.

День пам’яті

2 липня – день пам’яті святого Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського чудотворця.