Св. Силуан Афонський

Опис

Святий Силуан Афонський

Житіє

Святий преподобний Силуан Афонський народився 1866 року у набожній і заможній родині неподалік Тамбова. У Хрещенні хлопчик отримав ім’я Симеон. Його батько був кротким та смиренним чоловіком, про якого преподобний неодноразово говорив, що хотів би мати «такого старця».

Сім’я для Симеона стала першою школою глибокого духовного розвитку. Після проходження військової служби Симеон відправився на Святу Гору Афон. 

У кінці 1892 року він прибув до Свято-Пантелеймонівського монастиря. Саме з цього часу і почалась справжня боротьба, ціллю якої була душа преподобного. Упродовж життя його постійно супроводжували важка фізична праця та духовні переживання, постійні диявольські напади, але були і яскраві прояви Божої Любові, які давали сили та поштовх йти далі Істиним Спасительним шляхом. Іноді у нього траплялись моменти відчаю, але Господь не полишав Свого праведника.

Одного разу Ісус Христос з’явився преподобному Силуану у храмі під час вечірнього богослужіння. Тоді він відчув Господа своєю природою настільки, наскільки це можливо – благодать Божа наповнила преподобного Силуана до кінця його земного життя.

Святий Силуан мирно відійшов до Господа 24 вересня 1938 року. 

Іконографія

Святий Силуана Афонського зображають у вигляді сивого старця з довгою округлою бородою. Одягнений він у традиційні для іконографії ченців ризи – підрясник, схиму, мантію та клобук. У руках він тримає розгорнутий сувій з написом, слова якого вказували старцю шлях під час життя. На іконі він зображений у тричетвертному повороті у молитовному жесті, звернений до сегменту із благословляючою десницею Господньою.

Покровительство

До святого Силуана Афонського звертаються у молитвах із проханнями про примноження християнської любові та доброчесності, про примирення ворогуючих, а також про навернення до православної віри невіруючих. 

Дата пошанування

24 вересня

Тропар

Серафимския любве ко Господу пламенный ревнителю / и Иеремии, о народе плачущему, / усердный подражателю, / всеблаженне отче Силуане, / ты, зову Матере Господа Сил внемляй, / змия греховнаго мужемудренно изрыгнул еси / и в Гору Афонскую от суеты мира удалился еси, / идеже в трудех и молитвах со слезами / благодать Святаго Духа обильно стяжа. / Ею же сердца наша воспламени / и с тобою умильно взывати укрепи: / Господи мой, Жизнь моя и Радосте Святая, // спаси мир и нас от всяких лютых.