“Почаївська” ікона Божої Матері

Опис

“Почаївська” ікона Божої Матері

Історія образу

Ікону, яку пізніше йменували Почаївською, в 1559 році привіз константинопольський митрополит Неофіт і залишив її дворянці Анні Гойській. Через деякий час Богородиця зцілила її рідного брата Пилипа й панна вирішила у вдячність подарувати ікону Богоматері інокам.

Через кілька років спадкоємець Анни, син Андрій, забрав ікону з монастиря на 20 років. Одного разу під час пишного святкування він повелів своїй дружині зодягнутися в священницькі одежі й вчинити святотатство над іконою, внаслідок чого жінка стала одержима і страшно мучима злим духом. Святий Іов Почаївський порадив повернути святий Образ до обителі і покаятися. Коли це було зроблено, дружина Андрія отримала зцілення.

Іконографія Образу

Ікона Почаївської Богородиці з Богомладенцем належить до іконографічного типу Єлеуса (Замилування) за наявністю торкання святих ликів.

Божа Матір може бути зображена по пояс у хмаринці над горою з відбитком стопи та джерельцем, що витікає з неї. Або ж внизу на фоні мафорія Пречистої Діви зображена гора зі стопою.

Зображення гори з’явилося наприкінці XVII століття після появи чудесних зцілень від Образа як топографічна деталізація. В оригіналі гора відсутня, оскільки початково це візантійська ікона, із сімома святими, які розміщені на полях Образу.

У лівій руці Божа Матір тримає плат – лентіон, який ми вже зустрічали на мозаїчній іконі Київської Оранти. Вважається, що цим «рушничком» Вона витирає сльози тих, хто приходить до Неї з подяками та проханнями.

У роки уніатства з’явилися корони на головах Пресвятої Богородиці та Її Божественного Сина, але цей елемент не є обов’язковим для списків цього Образу.

Стопа Богородиці

З нерукотворною «стопочкою Божої Матері» (так ніжно називають її у народі) пов’язана одна історія. 1240 року на місці Почаївської Лаври неподалік оселилися два інока. Один із них, помолившися, зійшов на вершину гори і побачив видіння: Пречиста Діва у полум’ї стояла на камені. Він покликав другого інока побачити це чудо. Також свідком явління удостоївся бути пастух Іоанн Босий, який пас овець у той момент.

На тому камені залишився слід Богоматері, з якого з’являється свята вода до сьогодні. Пізніше на цьому місці збудували Успенський собор.

Богословське значення Образу

Пресвята Богородиця є Джерелом зцілень від усіляких недуг, бід та Помічницею у важких випробуваннях. Вона є Захисницею своєї обителі, Православ’я та вірних Їй людей.

День пам’яті

8 вересня та 11 квітня відзначають явління Богородиці на Почаївській горі 1240 року.

23 липня згадуювання чудесного захисту обителі від нападу турків 1675 року.