Св. Лідія Іллірійська

Опис

Свята Лідія Іллірійська

Житіє

Свята мучениця Лідія жила під час правління імператора Адріана. Вона була дружиною християнина на ім’я Філіт. У них народилося двоє синів.

Під час гоніння на християн, родину Лідії схопили і поставили під варту на суд. Імператор наказав відправити їх в Іллірію до воєначальника Амфілохія, який відповідав за тортури християн. У перший день він наказав спочатку прив’язати їх до дерев та стругати тіла залізними ножами.

Начальник вʼязниці Кронід, побачивши їхню міць, впевненість у вірі та готовність померти за Христа, також увірував. За це того ж дня він був кинутий у в’язницю разом зі святими мучениками. Вночі їм з’явився Ангел Господній, який укріпив їх та втішив перед майбутніми стражданнями.

Зранку було споруджено казани з розжареною олією, в які кинули святих мучеників, але це не завдало їм ніякої шкоди, бо олія охолола. Побачивши це, їх мучитель, воєначальник Амфілохій, навернувся до християнства і сам із молитвою увійшов до казана, який також не нашкодив йому.

Тоді до Іллірії приїхав розгніваний імператор і спробу вбити мучеників за віру повторили, але знову зазнали невдачі. Імператор повернувся до Риму, а мученики, залишившись в Ілларії, віддали Богу свої душі у подвизі молитви.

Іконографія

Святу мученицю Лідію зображають у вигляді молодої красивої дівчини. Вона одягнена в туніку, підперезану поясом, а плечі її покриває червоний плащ (символ мучеництва), застібнутий фібулою. Голова святої покрита білою хустиною в знак чистоти. У правій руці свята Лідія тримає Хрест, а ліва рука розгорнута долонею у бік того, хто молиться у жесті готовності до спілкування.

Покровительство

До святої мучениці Лідії Іллірійської звертаються у молитвах із проханнями про укріплення сім’ї, про захист від заздрісників та зради.

Дата пошанування

5 квітня

Тропар

А́гница Твоя́, Иису́се, Лидия,/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́,/ и Тебе́ и́щущи страда́льчествую,/ и сраспина́юся и спогреба́юся креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́, и умира́ю за Тя,/ да и живу́ с Тобо́ю,/ но я́ко же́ртву непоро́чную приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.