Св. Марина (Маргарита) Антиохійська

Опис

Свята Марина Антіохійська

Житіє

Свята Марина народилась в Антіохії Пісидійській і була донькою язичницького жреця.

З юних літ вона дізнавалась про християнську віру від своєї годувальниці, а потім виховательки, і у віці 12 років вирішує прийняти Таїнство Хрещення.

Саме тоді імператор Діоклетіан започаткував страшні переслідування християн. Дізнавшись про доньчину відданість християнській вірі, батько привселюдно зрікся її. 

Оного разу, коли свята Марина пасла отари овець, повз неї проїжджав місцевий єпарх, якому вона сподобалась і він захотів одружитсь з нею. Дізнавшись, що вона християнка, віддав її на «перевиховання» до однієї знатної жінки-язичниці, яка намагалась навернути святу мученицю до ідолопоклонства. Але дівиця дотримувалася своїх переконань і відмовлялась принести жертву ідолам.

Тоді її віддали на жорстокі тортури, після яких благодать Божа зійшла на неї та зцілила від ран. Мучителів це не переконало і вони продовжили катувати святу Марину. Неочікувано стався землетрус і кайдани позлітали з рук мучениці, а над її головою у золотому сяйві почав кружляти голуб із вінцем у дзьобі.

Багато хто з народу увірував у Христа, побачивши це чудо. Осоромлений та розлючений правитель наказав стратити усіх, хто визнав себе християнином. У той день було вбито 15000 людей, які отримали вінець на небесах. 

Іконографія

Святу мученицю Марію Антіохійську зображають у вигляді молодої красивої дівчини. Одягнена вона у синю туніку з обшлагами по руках та вороті, в оздоблений каймою червоний мафорій (символ її мученицького подвигу) та чепець. У правій руці вона тримає Хрест – знаряддя спасіння усього людства та символ мучеництва, а її ліва рука розгорнута у жесті прийняття благодаті та готовності до діалогу.

Покровительство

До святої мучениці Марини звертаються у більшості жінки з проханнями у молитвах про народження здорових дітей, а також їх виховання у православній вірі.

Дата пошанування

30 липня

Тропар

А́гница Твоя́, Иису́се, Мари́на/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́,/ и, Тебе́ и́щущи, страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́,/ и умира́ю за Тя, да и живу́ с Тобо́ю,/ но я́ко же́ртву непоро́чную приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.