Ікона “Страшний суд”

Опис

Ікона «Страшний Суд»

Історія

Подію Страшного Суду ще з давньохристиянських часів люди намагались передати у мистецтві, адже Сам Господь описує Своє Друге Пришестя у яскравих образах: сонце потьмяніє, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються; тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і тоді заплачуть усі племена земні, і побачать Сина Людського, що прийде на хмарах небесних з силою і великою славою; і пошле Своїх Ангелів із трубами голосними, і зберуть вибраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до краю їх. (Мф. 24:29-31).

У перші віки християнства композиція Страшного Суду виглядала, як зображення Євангельської притчі про десятьох дів, а також відокремлення овець від козлищ.

Традиційний сюжет виник у VIII столітті на території Візантійської імперії.

Образ Страшного Суду знайшов своє місце в монументальних розписах на площині західної стіни храмових комплексів, найбільш раннє з яких датується ХІІ століттям. Ця композиція призначалась для того, щоб кожен, хто виходив після служби з храму звернув увагу на те, що у кінці життя буде суд, а тому замислився над своїми вчинками та думками.

На Київських землях цей Образ з’явився у період Хрещення Русі. Він був дієвим для переконання язичників у наверненні до християнської віри. Невипадково візантійський посол розгорнув перед князем Володимиром саме зображення Страшного Суду, яке справило неабияке враження на князя-язичника.

Іконографія

Композиція цієї ікони складається із кількох зображень: кінця світу, останнього суду над усім людством, воскресіння мертвих, сцени пекельних мук нерозкаяних грішників та райського блаженства праведників.

У верхньому регістрі на центральному місці зображується Христос – Суддя світу. Біля Нього предстоять у молінні за рід людський Пресвята Богородиця та Іоанн Предтеча. Біля їхніх ніг знаходяться прабатьки Адам та Єва. По сторонам від цієї групи фігур зображують сидячих на престолах апостолів, по шість з кожного боку, що тримають розкриті кодекси. За апостолами стоять ангели, на чолі з чотирма великими архангелами: Михаїлом, Гавриїлом, Рафаїлом та Уриїлом.

Під апостолами зображені народи, що прямують на Суд. З правого боку від Спасителя зображують праведників, а з лівого – грішників. Під зображенням Христа також розміщена композиція кінця світу: двоє ангелів звертають сувій із зображенням небесних світил та зірок, а також Етімасія – престол уготований для Судді Праведного. Також може бути присутнім зображення руки з младенцями, що трактується як «душі праведних у руці Божій».

У нижньому регістрі композиції присутні сцени воскресіння померлих: земля і море віддають померлих людей, звірі та риби випльовують тих кого вони з’їли. Ці сюжети ґрунтуються на видіннях старозавітнього пророка Даниїла.

Ще нижче розміщується пекло. Його зображують у вигляді страшного звіра, на якому сидить сатана з душею Юди на руках. Від вогняної пащі цього звіра аж до ніг праотця Адама підіймається довгий змій, що звивається на площині всієї композиції або, в пізніших іконах, замість нього ми можемо зустріти зображення вогняної ріки. Це якраз і є персоніфікація гріха.

Богословське значення

Образи Страшного Суду створювались не для того, щоб залякати людину, а навпаки, щоб допомогти їй задуматися над своїм гріховним життям і наштовхнути на шлях покаяння та духовного вдосконалення.