Св. Гавриїл Ургебадзе (поясна ікона)

Опис

Св. Гавриїл (Габріел) Ургебадзе

Житіє

Святий подвижник Грузії народився 26 серпня 1929 року у Тбілісі. Його батько був запеклим комуністом, але дуже рано помер, тому не мав великого впливу на сина. Світське імʼя старця – Годерзі Ургебадзе.

Ще хлопчиком Гавриїл у чварі між сусідками почув слова однієї з них: «Ти розіпʼяла мене, як Христа», які зацікавили його, тож він почав шукати відповідь що означає «розіпʼяти» і хто такий Христос. Дорослі направили його до храму, де йому підказали, що відповідь на питання є у книзі «Євангеліє». Назбиравши достатньо грошей для покупки Святого Письма, він почав його читати, а через кілька років знав текст Євангелія напамʼять.

Святий Гавриїл мав палке бажання стати монахом ще коли був юнаком. Його мама довго була проти цього, але наприкінці життя вона сама прийняла постриг і відійшла до Господа у монастирі Самтавро.

У 26 років Годерзі став ченцем з іменем святого Гавриїла Афонського, який приніс з моря на берег Афону ікону «Іверської» Божої Матері.

На власному подвірʼї 1962 року він збудував храм, стіни якого прикрашав іконами. Оскільки на той час багато людей відрікалося від Бога, боячися переслідувань комуністів, то позбавлялись і від ікон. Гавриїл знаходив святі образи на сміттєзвалищах і приносив до свого храму.

У 1965 році під час однієї із демонстрацій святий Гавриїл спалив портрет Леніна та усім, хто тоді зібрався на видовище, почав проповідувати вчення Спасителя. За це його жорстоко побили та помістили в ізолятор КГБ у Грузії. Після допитів його перевезли до психіатрії через слова «Не можна боготворити людину. Там, на місці портрета Леніна, має висіти Розп’яття Христа. Слава не потрібна людині. Треба писати: “Слава Господу Ісусу Христу»». Йому надали статус божевільного, який «вірить в Бога та ангелів». Так старець став «заради Христа юродивим».

На жаль, ієрархи Церкви, догоджаючи радянській владі, не допускали старця Гавриїла до храмів, проведення Літургій та Причастя – найголовніше, чого потребував монах. Це було найскладніше випробування для нього.

У 80-х роках Гавриїл прийшов до монастиря Самтавро. Часто, на думку монахинь, він робив «дивакуваті» речі та дії, але, попри це, вони помічали, що від батюшки сходить незвичайна любов.

Кожної Страсної седмиці з його келії було чути плач, а деякі навіть бачили як старець, оточений дивним світлом, у молитві здіймався над землею на 40-50 см.

Старець Гавриїл відійшов до Господа 2 листопада 1995 року від водяної хвороби. Як він того бажав, його поховали у місцевості, де жила свята рівноапостольна Ніна. А через 17 років його канонізували та причислили до лику преподобних. Його мощі знайшли нетлінними 22 лютого 2014 року.

Іконографія

Святого Гавриїла зображують в образі сідовласого старця, із невеликою хвилястою сивою бородою. Він зодягнутий в ризи архимандрита-схимника – чорний чернечий одяг, що символізує обладунки воїна для боротьби із дияволом: аналав, мантія (чорний плащ без рукавів, що повністю закриває тіло, символізуючи відречення від світського життя), хітон, кукіль (або клобук – символізує шолом спасіння), шкіряний пояс. В одній руці зазвичай вервиці (чітки), а іншою старець благословляє тих, хто молиться.

Дата памʼяті

2 листопада

Покровительство

Святий преподобний Гавриїл є покровителем ревнителів, які захищають православну віру Христову. А також, старець допомагає усім, хто звертається до нього із будь-якими проханнями.

Тропар святому Гавриїлу

Владыце Христу, Богу нашему,/ Иже славу Свою рабиим зраком скры,/ в смирении и кротости подражая,/ юродства вретищем благодать, ти данную, покрыл еси/ и духовный наставник многим явился еси,/ отче преподобне Гаврииле./ Темже и нас во благочестии укрепи/ и моли спастися душам нашим.