“Володимирська” ікона Божої Матері

Опис

Євангеліст-іконописець

За переказами, Володимирський образ пресвятої Богородиці належить євангелісту Луці.

Звичайно, до нашого часу не дійшов той образ, написаний євангелістом на дошці від столу, за яким трапезувала Богородиця. Швидше за все, це лише один із його списків. Але цей факт анітрохи не применшує чудотворності та значущості Володимирської ікони для православних християн.

Подарунок князю

Спочатку ікона називалася не “Володимирська”, а “Вишгородська”. Як же так вийшло? Давайте розберемося.

За переказами, у V столітті ікона Божої Матері, написана євангелістом Лукою, була передана з Єрусалиму до Константинополя. Звідти, як подарунок київському князю Мстиславу Володимировичу, список святого образу було відправлено до Києва (XII ст.). Але там ікона довго не затрималася і була передана на зберігання до Вишгородського жіночого монастиря.

Приблизно через 30 років частина міста Вишгород була розбита та захоплена князем Андрієм Боголюбським. Ікона опинилася в селі Боголюбове (резиденція князя), а пізніше в Успенському соборі у Володимир-на-Клязьмі. З того часу вона називається Володимирською іконою Божої Матері.

Ікона у Володимирі

Образ був дуже шанований місцевими князями та народом. Спеціально для Володимирської ікони було створено чудовий оклад. У боротьбі за владу і землі святий образ кілька разів залишав межі Володимира, але завжди повертався назад.

У той час, крім міжусобних воїн, Київська Русь страждала від набігів монголо-татар. Загарбники грабували та руйнували православні храми. Неодноразово страждав Успенський собор та Володимирська ікона Божої Матері. Іновірних приваблював не сам образ, а дорогоцінний оклад. Вперше він був викрадений у XIII столітті монгольським військом на чолі з Батиєм. Успенський собор був пограбований та знищений. Саму ікону зберіг один зі священиків.

Згодом храм відновили. Для ікони був створений новий оклад, не гірший за колишній. Але через півтора століття 1382 року місто Володимир повторно було пограбовано, цього разу військом хана Золотої орди. Знову святий образ втратив свої дорогоцінні шати, але сам залишився неушкодженим.

Перенесення до Москви

Трохи пізніше, у 1395 році, Володимирську ікону Божої Матері було перенесено до Москви. Можливо, жителі Володимира вважали, що так буде краще для її збереження, і цей захід був лише тимчасовим. Несподіване диво, яке було приписане святому образу, вплинуло на подальшу долю ікони: військо Тамерлана без видимих ​​причин повернуло від Єльця. Москва була врятована. Володимирську ікону Божої Матері відразу проголосили заступницею Москви.

За однією з версій, жителі Володимира вимагали повернення ікони до рідного міста. У Москві залишився лише копія образу. За іншою версією, ікону неодноразово передавали до Володимира на якийсь час, але потім повертали до Москви. Достовірно відомо лише те, що в 1480 Володимирська ікона Божої Матері була остаточно перенесена до Москви в кремлівський Успенський собор. З того часу до Володимира вона повернулася лише один раз у 1812 році, та й то на кілька місяців.

1918 року образ узяли на реставрацію і в собор уже не повернули.

В 1926 ікону передали в Державний історичний музей, а в 1930 – в Третьяківську галерею.

З 1999 року образ Володимирської Богородиці знаходиться у храмі-музеї святителя Миколая у Толмачах при Третьяківській галереї.

Іконографія

Ікона Володимирської Божої Матері відноситься до типу Єлеуса (Замилування). Стопа лівої ніжки Богонемовля повернута до глядача. Немовля припало до щоки Матері. Погляд Богородиці серйозний та сумний. Вона передбачає майбутнє Сина.

Про що моляться

До Володимирської ікони Божої Матері звертаються у всіх скорботах, як і перед будь-яким образом Богородиці. Але особливо моляться перед нею за часів смути, воїн, розколів.

Дні пам’яті

21 травня (3 червня н. ст.)

23 червня (6 липня н.ст.)

26 серпня (8 вересня н.ст.)